Національна служба здоров'я України

запровадження системи фінансування на основі ДСГ та наданих ними критеріїв вибору системи ДСГ для України, та за результатами обговорення робочою групою з опрацювання соціальних стандартів та фінансових нормативів бюджетної забезпеченості у сфері охорони здоров'я та робочої підгрупи по затвердженню методики формування DRG та робочої підгрупи з опрацювання соціальних стандартів та фінансових нормативів бюджетної забезпеченості у сфері охорони здоров'я.

Національні класифікатори НК 025:2019 та НК 026:2019 є україномовними адаптаціями Австралійської модифікації МКХ-10 та Австралійського класифікатора медичних інтервенцій (АКМІ). Вони їм не суперечать. Детальніше про вказані класифікатори можна прочитати за посиланням: https://moz.gov.ua/dokumenti_

Коди перелічені у 0049 стандарті "Австралійських стандартів кодування" не застосовуються для клінічного кодування у стаціонарі. Однак ці коди використовуються в інших випадках для цілей статистики.

Цим символом позначені всі коди, які з’явились в МКХ-10 під час австралійської модифікації. При клінічному кодуванні ця позначка немає жодного іншого значення.

Форми звітності можуть бути скасовані лише окремими наказами МОЗ. Згодом, по мірі запровадження необхідних форм в електронній системі охорони здоров'я, паперові форми будуть скасовані.

Так, звичайно. Такий функціонал може бути передбачений МІС, яка буде використовуватись у вашому закладі.

З готовністю функціоналу різних МІС ви можете ознайомитись за посиланням https://ehealth.gov.ua/spetsializovana-medychna-dopomoga/?fbclid=IwAR2Kyx0zlW8DgzBublVoEYjHfcn4QVcbjvcyNIMOFNe0IpLkspsM1a9FC9k

Кожен лікар повинен розуміти базові принципи кодування, оскільки це є основою стандартизації в охороні здоров`я, без якої неможливо забезпечити процес якісного надання медичної допомоги на локальному і системному рівнях.

Це питання повинно регулюватись на рівні кожного закладу охорони здоров`я. Оскільки керівник закладу несе відповідальність за якісне кодування, то рішення щодо принципів впровадження процесу кодування медичних випадків має відбуватись на рівні кожного закладу з урахуванням локальних особливостей. Крім того, відповідальність клініциста – це повнота і правдивість медичних записів. А відповідальність кодувальника – це якісна інтерпретація медичних записів через клінічне кодування. При цьому, знання і навички клінічного кодування входять в компетенцію усього медичного персоналу. Детальніше про це Ви можете дізнатись у першій темі 3-го модуля базової програми "Клінічне кодування хвороб та інтервенцій за українською системою ДСГ", розміщеного у вільному доступі на ePlatform Академії НСЗУ https://academy.nszu.gov.ua/

Для навчання і використання на робочому місці потрібно мати доступ до класифікаторів хвороб та інтервенцій, а також АСК. Ці джерела інформації для якісного кодування можуть використовуватися в електронному вигляді, де можна швидко знайти потрібну інформацію за ключовими словами завдяки функції "пошук" (Сtrl+F). Наявність паперової форми - це індивідуальний вибір лікаря. В той же час, лікар повинен володіти знаннями щодо кодування медичних інтервенцій та діагнозів. Для цього потрібно засвоїти матеріал.

Інформація про пацієнта вноситься до медичної карти стаціонарного хворого відповідно до інструкцій по заповненню медичних форм, затвердженими галузевими нормативними документами. Що стосується клінічного кодування, то це може виконувати й середній медичний персонал при достатній кваліфікації та за умови, що це передбачено посадовими інструкціями. Але відповідальність за якість клінічного кодування несе лікуючий лікар.